РОЗВАЖ

З почутих нотованих фрагментів народних оповідей відомо, що Розваж- заснував київський верховода Розвад, який у княжі часи якось завітав до Острога й згодом подався в околишні мандри, які його безмежно чарували. Одного разу забрів аж до пригоринської висоти, яка полонила його своєю красою.

“Отут, – прорік мандрівник після короткого роздумування, – і буде мій омріяний “град родов а сади, моя ба!» І заповітна мрія кожного воєводи здійснилась, бо по деякому часі тут зросла фортечна оселя, названа його іменем. Крім річки Горині у нарисі “Острог” Розваж- має ряд іменованих реалій. Ось кілька: Андрущики – хуторянські забудови роду Андрущука; Безодні – ландшафт озерець, у назві яких понять “глибинні безодні водоймища”; Баранова – ставок на місці саджалки, яка належала Баранову; Біла глина – колишній хутірець в околиці кар’єру білої глини; Вафельна – урочище, де в 60-их роках спорудили піч випалювання вапна й де сформувалася однойменна назва струмка, котрий використовується для водопою тварин; Вила – північна дільниця села, звідки формується у формі вил дорогі; Вітряний перебій – лугове урочище, яким ніби через лісову галявину проникали вітровії; Вовниця – північний край села, названий за прізвиськом першого поселенця Вовиного, а за іншим роздумом, – місце, де колись гарцювали вовки; Галява – трав’янисто-кущовий простір, де назво утворююче значення “поляна на узліссі або серед лісу”, “прогалина в очереті чи інших рослинах”; Ковби – польова садиба, яку заснував Ковба; Коп’є – висотне урочище, в якому “копали” глину; Кренив – спадистий яр, до якого з криничок, з дощових ливнів “крекотом” збігала вода, а звідси валові, частокольні огорожі, окутані глибокими водоймами, це й старовинні околишні могильники, кургани, знахідки речей доби бронзи, середньовіччя, а в надріччі хутора Озера – ще й останки мамонта. У 1508 році князь Костянтин Іванович Острозький розгромив тут загін татар, після цього побоїща залишився татарський цвинтар, якого зараз не має.

Найдавнішу вістку про Розваж маємо з 10 липня 1545 р. в записі І Архіву князів Сангушків, де скаржиться Олександр Джус за те, що його посланець (“Человек твой розвазский с Розважа”) проявив нетактовність до княжої особи. Польський географічний словник документує Розваж (“ІІОг\^Аг”) під 1577 р. з приводу переліку його податкової данини, збільшення мита за річкові (бендюжні) рейди. У донесенні возного за 1578 р. мовиться про великі спустошення, вчинені татарами в околиці Острога, де серед інших понівечених поселень із спаленими будівлями, ясйрним поневоленням називаються і “Розваже”. Акт 1606 р. повідомляє, що “в селе Розважеве ” проявила себе велика весняна повінь, в наслідок якої зазнали великої шкоди городи, луги, присадибні забудови. Документи часів визвольної війни 1648-1654 років декілька разів згадують “Розваж”, “Розваже” як місце перебування збройних угрупувань селян, війська в протистоянні шляхетським каральним загонам, які грабували, шельмували селян.

У 1753 р. “Розваж” та інші оселі Острозької ординації відходять у власність коронного канцлера Яла Малаховського, управителі котрого значно збільшили податкові збори, розширили на місці лісозрубів, осушених боліт культивовані займи. Видана в Парижі карта Волині за 1769 р. зарисовує це село під назвою “Розвазьє”, а праця М. Теодоровича “Історико-статистическое описание церквей…. ” 1889 р. документує “село Розваж (в народном произношение “вимові” – Розваже) при речке Горине

пробивалася у річку Горинь; Ксьондзова криниця – джерельце води на колишній маєтності “ксьонза” (католицького священика); Лазарі -середпільний хутірець, де проживала родина Лазаря, а за іншою версією, -тут осіли “лазорі”, тобто “жебраки”; Лідавці – польові садиби, основані ніби вихідцями із села Лідари Здолбунівського району; Озера – хутір, де були розміщені господарсько-житлові забудови пана Маркевича; Попівська саджалка, тобто невелике штучне водоймище на території маєтності попа (священика); Святця – урочище з прославленою на всю околицю джерельною криничкою цілющої води, де проводилися освячування життєдайної водяної благодаті; Судаков – саджалка на колишній маєтності Судака, глибокий між висотний яр.

Розваж, як і інші села Західної України, теж зазнав “комісації земель” (об’єднання територіально розрізнених майнових грунтів власників), через що стали зростати хуторянські поселення, а подекуди поодинокі господарсько-житлові забудови. Це спричинювало тенденційну руйнацію суцільних сіл, продовжувало численні назви осілостей, серед | яких були Андрощуки, Біла глина, Клепки, Ковби, Коп ‘є, Кугуни, Лазарі, Лідсівці, Мединські, Стратії, Філшони, Хоми.

Від околиці, де було село Баранівка повертаємо до Острога, звідки в північному напрямку долаємо три кілометри старовинного надрічкового шляху й сягаємо при ньому села Розваж – колишнього оборонного городища, де точились криваві битви з татарами, де зараз понад 205 садиб, 1134 жителі, середня школа, клуб, читальня, побутові виробничі осередки, фермерсько-хліборобські дільниці на розпайованих землях колишнього КСП з площею 1388 га різних культивованих угідь.

Мальовнича висотна околиця Розважа приховала немало реліквій з часів її залюднений у глибоку давнину. Це передусім у центрі села І давньоруське городище із контурами слідів фортечних забудов, де були волости Хоровской”, як таке, що мало 60 дворів, 499 прихожан (6 римокатоликів, 8 євреїв), корчемку, пристань, смолокурню, обширний став. I сільрадою, котра десь у 1959-1961 рр. була ліквідована й лише 1991 р. відновлена.

Отож. Розваж приховував у своїй старовинній назві значення “фортечний населений пункт, до якого мав суттєве відношення чоловік І Розвад, ім ‘я котрого ще однозначно не розкрите вимагає додаткового аналізу.